Навіщо мишці кулька та що вставляли у floppy-дисковод. ІТ-компанія провела опитування серед українців

Цікаво, чи багато наших співвітчизників пам’ятають, що таке перфокарта, для чого використовувалася дискета і скільки разів можна було записати інформацію на CD-R? Люди старші за 30 років чи пов’язані з ІТ, скоріше за все дадуть точні відповіді на ці запитання. А як щодо юного покоління?

Український хмарний оператор вирішив провести опитування про олдскульні носії інформації та комп’ютерну периферію серед представників різних поколінь та професій. Результати показали на своєму YouTube-каналі. 

Спробували коротко підсумувати результати, а повну версію ви зможете переглянути в самому відео, посилання на яке є у кінці матеріалу.

Перфокарта чи перфоратор?

Першою учасникам опитування була продемонстрована перфокарта. Хто не знає, перфокарта — носій інформації з товстого картону, інформація на який записувалася шляхом створення отворів в певних місцях. 

Вперше вони стали застосовуватися в 1804 році для ткацьких верстатів, а для передачі інформації між комп’ютерною технікою картонки з дірочками широко застосовувалися в 1920-1950-х роках, а останні свідчення їх прямого використання датовані 2012 роком! 

Скільки ж інформації можна було записати на ці карточки? Для зберігання 1 Гб потрібно було 22 тони перфокарт.

Під час опитування навіть люди середнього і старшого віку не відразу згадували, що то за картонку їм показували. Дехто називав перфокарту дискетою, припускав, що це щось з часів СРСР або що це записані якісь коди для радіохвиль. Навіть називали картки перфораторами. Але були й досвідчені користувачі, які відразу впізнавали перфокарти та навіть задували Fortran! Мабуть писали на них самостійні з інформатики у школі, як це робив автор статті 🙂

Старий-добрий HDD 

Наступним був магнітний жорсткий диск або вінчестер. Звичайно, цей засіб накопичення інформації досі доступний у комп’ютерних магазинах і, хоча і віддає свої позиції SSD, ще не став антикварною дивиною.

Але, по-перше, учасникам демонстрували стару модель HDD, а, по-друге, герої сюжету — це пересічні громадяни і далеко не всі з них зазирали колись під кришку системника. Тому дехто називав жорсткий диск системним блоком чи припускав, що це засіб для запису CD.

Дискета не забута

Дискета — це також вже термін з якоїсь стародавньої ІТ-мови. Такі носії інформації використовували з 1970-х і до початку 2000-х років, а в навчальних закладах чи держструктурах системні блоки з дисководом-флопіком можна було легко знайти і в 2010-ті.

Цей «предмет старовини» впізнав багато хто з учасників опитування. Згадували, як переписували з флоппі-дисків ігри чи користувалися по роботі. Але були і ті, хто сплутав дискету з CD-диском.

Кулька з мишки чи варений жовток

Кульку потрібно було діставати з мишки, щоб почистити, і вона, з великою ймовірністю, випадала з ваших рук і котилася кудись під шафу. Тому користувачі комп’ютерів до середини 2000-х були добре знайомі з цією вкритою гумою кулькою.

Інша картина з героями опитування. Навіть люди, які точно мали застати епоху кулькових мишок, не завжди могли зрозуміти, що це за предмет. Деталь від миші називали магнітом, жовтком з яйця, «стресоукладчиком». Цікаво, що точніше цей предмет ідентифіковували молодші учасники відео.

Floppy-дисковод для самозахисту

Якщо вже героям відео показали дискету, то колись мав з’явитися і засіб для її зчитування — floppy-дисковод. Більшість учасників з легкістю ідентифікували цю техніку, але були і здогадки, що дисковод непогано підійшов би для самозахисту.

Навіщо потрібна 9-доріжкова магнітна стрічка

Магнітні стрічку з 9 доріжками, яку розробили в IBM, використовували для запису інформації в ЕОМ в 1960-1980-х роках. В СРСР такий носій інформації був дуже розповсюджений через високу популярність комп’ютерів ЄС ЕОМ, на яких вона застосовувалась. 

Магнітну стрічку багато хто сплутав з кінострічкою чи бабінами. І лише люди більш зрілого віку згадали, що свого часу цей засіб накопичення інформації був популярним. Згадали навіть комп’ютер ZX Spectrum.  

Тож бачимо, що хоча нові технології активно впроваджуються в Україні, люди все ще пам’ятають стару-добру ІТ-класику.